Forever

 Ну, що, малята...ми живі, хоча луплять гади, майже кожного дня, хай їм лихо
Дім здригається, але цілий, принаймні поки що.

Засолила чотири відра помідорів та стільки ж слив, сливи солила вперше, ну, подивимось, що буде.

огірків у цьому році мало, бо не було дощів, а полив не завжди дає такий врожай, та й мало води у колодязі, бо сухо. 

Яблука треба збирать і закладать у погріб, але дощі не дають, треба щоб хоч трохи підсохло.

Підшлункова сказала, що так більше не мооже. Сказала дуже зрозуміо. Ніч я майже не спала, вранці зварила картопляного супу з вівсянкою. Буду вдень їсти потрошку. Голодувати не можу, бо шлунок так само каже, що голодному йому важко. Не зважаючи на те, що всю ніч ходила туди-сюди, вранці все одно набряк. Що сказати: осінь, час загострень.

Старша онучка вступила на перший курс політехнічного, молодша хоче стати лікарем. Помогай їм Боже.

Таке життя.
Любіть його ніжно.